15.07.2016 12:54

для всіх

225

2 | 2

 © Наталія Бугаре

Розлука

Кожен день у розлуці затягує міцно петлю —
Забагато емоцій в мені. В тебе часу замало...
Я уб’ю це кохання в собі, власноруч задавлю,
Щоб воно мене більше ніколи уже не вбивало.
Олена Гетьманець

Знов не можу заснути всю ніч... І, з жалю

до нестямного тіла, сплітаю проміння -

місяцеве сріблясте, у грубу петлю, 

щоб скарати навіки в собі божевілля....

Скиглить серце, немов позабуте щеня, 

що його загубила в дворі хтива сука.

Сліпить болем, блукаю в пітьмі навмання -

павутинній, липкій, що назвали розлука...

Боже мій, дай же сили цей хрест донести!

Я збираю перлини сльозин у долоні, 

затоплю ними нині позаду мости, 

не поможе - поцілю з пістоля у скроню.

Я в собі убиваю без жалю любов, 

бо інакше мене вона точно задушить.

Та шепоче надія на кращій із мов:

"Стій! Бо занапастиш тоді тіло і душу."

Москва, 5.08.2013