Від тебе до мене
Знову сонце черленим щитом запалило світи.
Ніч натягує сітку зірок на потріскане небо.
Що лишається нам?
Ця дорога, цей простір, цей пил
То від тебе до мене,
То знову від мене до тебе.
І ще довго горітимуть зорі однакові нам,
Прикликаючи тихі серця до сполоханих зрушень.
От єдине – щоб цей божевільний міський балаган,
Цей бетонний диявол, не викрав у нас наші душі.
Будуть дні і світанки, плачі-голосіння й пісні,
Розхвильоване море й могутні платани зелені,
І дорога, як ниточка срібна усіх наших днів –
То до мене від тебе,
То знову від тебе до мене.
