З цикорію блакитної жаги
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Як сонце зайде ген за видноколо,
Кінцем сяйнувши в змореному дні,
Тремтлива сутінь сплине тінню кволо
На шепоти духмяні трав’яні
У місяця посрібленому човні.
Ходімо вдаль, де ніч темніє вповні
З цикорію блакитної жаги,
Де зорі виколисують коштовні
У хмарній піні неба береги
І сном п’янким чарують до нестями.
Там у траві, де збуджений серцями
Блакиттю снить цикорію розквіт,
Зомліє час і зникне манівцями
В заквітчаний цикорієвий світ,
Над нами пелюстки схиливши долу.
