Доля
Ось ковдрою вкриюся із головою,
А вуха я ватою позатикаю,
Не хочу побачитись з долею злою,
Вона невгамовна, я добре це знаю.
Лежатиму в ліжку і мріяти буду,
Недоля проклята мене ось покине,
І вже не потягне із криком до суду
Й розправу свою наді мною не вчине.
Тоді із під ковдри я вилізу швидко
І вату із вух своїх повитягаю
Й скоренько піду де там щастячко видко,
А поки на час цей мабуть почекаю.
Так думав зробити нещасний бідака,
Та дії такі не вдалося здійснити,
Забрали до війська цього неборака
Від ворога злого свій край боронити.
Там хлопці воюють, із ворогом б’ються,
За вольную волю народу вмирають,
Воює і він, Де і сили беруться?
Там доля його, там його поважають.
м. Київ, 13.08.16.
