09.01.2013 05:15
for all
146 views
    
rating 5 | 7 usr.
 © Каранда Галина

У лісі зозулі тихеcенько долю кували...

У лісі зозулі тихеcенько долю кували...

У лісі зозулі тихеcенько долю кували,

Про щось гомоніли поміж шелестливих тополь.

А я лиш для жарту, для сміху у них запитала

Про рОки свої, цей одвічний зозулин пароль.


Та раптом замовкли, немов по команді, зозулі, –

Напевно, злякали їх звуки незвично-чужі.

І навіть листочки тополі затихли – відчули,

Що тиша – луною, і жаху панічні вужі.


Давно вже навчилась з своїми страхами миритись,

Сміятися з себе, аби не пірнути в плачі,

Але вже ніколи не буду в зозулі проситись,

Аби показала від долі моєї ключі.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 10.01.2013 23:06  © ... => Тетяна Чорновіл 

спасибі. а настрої пройдуть... 

 10.01.2013 00:17  Тетяна Чорновіл 

Проймає по жіночому! Шкода лише, що такі журливі настрої... 

 09.01.2013 16:53  © ... => Олександр Новіков 

:))))) точно!) та я ж за ним рахувати не втигну))) 

 09.01.2013 16:50  Олександр Новіков => © 

хо ж у зозулі питається. треба у дятла)))) 

 09.01.2013 14:46  Бойчук Роман 

Печальний вірш! Але дуже сподобався вцілому. БРАВО!!! 

 09.01.2013 11:58  Деркач Олександр => © 

Класно!...дати немає - невже у святкові дні?))) я коли на рибалці буваю часто її питаю - відповідає кожен раз по різному))) ...періодично слухаю, не наслухаюсь))) 

 09.01.2013 10:50  © ... => Лідія Яр 
 09.01.2013 10:44  Лідія Яр => © 

То зозуля набиралася сил перед тим, як почати Вам кувати...бо дуже багато разів тре, а в неї сил забраклоб....а ви не дочекалися і відразу в страхи втекли....Класно...