Ой, гаю!
Ой, гаю, гаю
Тебе питаю
Де милий дівся,
Мо’ оженився?
Ти ж пам’ятаєш,
Про нас все знаєш,
Ми тут зустрілись,
Ми тут й любились.
Нам соловейко
Співав пізненько,
Аж поки ранок
Не стрів світанок.
Поїхав милий,
Чомусь щасливий,
Сказав – у гості,
Вернусь о шостій.
Його ж немає,
Вже день минає,
Ой гаю, гаю,
Робить що маю.
А гай те слухав,
На неї дмухав,
Щоб не журилась
Й слізьми не вмилась.
Так гай лікує
Хто там сумує
Й любовну муку,
Душі розпуку
Й юнак вернувся,
Бо схаменувся -
Чекає ж мила
Й любові крила.
м. Київ, 06.09.16.
