Гламурні стерви
з Галереї жіночих портретівНасаджені на газонах
Збиваються в купки айстри,
І туляться листям сонним
До стебел своїх гранчастих.
Глядять, як із-під блакиті,
Сполохавши ранній вечір,
З’являються з бронзи литі
Виразні відкриті плечі
В оголених нитках нервів.
Лишаючи день позаду,
Крокують гламурні стерви
На фоні скляних фасадів.
Їх точені вістря шпильок
Пружинно злітають вгору,
Неначе в небесні штилі
Бетонні стрімкі підпори.
Волосся пряме, як леска,
На кожному пальці гачóк.
І наче лунає вереск
Із вікон будівель-свічóк.
Наповнені очі струмом,
У серці гримлять розряди…
Гламурність по місту суне
Зухвалим німим парадом.
І айстри корінням струнним
Міцніше хапають гряди.
2014
