Гарячий вересень
з рубрики / циклу «життя»
Вересень мариться наче той липень.
Спека зморила усе не живе і живе.
Гілля сухе десь озветься зі скрипом
Подиху вітру навзаєм і знову замре.
Десь в вишині хмари мов пелеринки.
Ніжно-прозорі, наче повітря легкі.
Тілом малюють якісь незвичайні картинки,
Дивишся в небо і сам обираєш які.
Тріщини з руку в землі наче зморшки.
В сталим безводді бринить собі маревом степ.
Де ж врешті дощ? Ну бодай хоч би трошки…
Змити з усього сухий і докучливий леп!
Вечір прийде, за ним ніч, і зрештою ранок.
Градус високий собою розчинить пітьма.
З ранком тепло знов повзе до фіранок,
Дощ все не йде і чекати на нього дарма.
