У чорній тіні лісу
Вродила пісню – зранку сповивала.
У чорній тіні лісу – благодать.
Дерева, як неписані крижалі,
Під глибочінню синяви стоять.
Повз кожен стовбур – променеві стріли;
Набралась світла, ніжності, жаги.
Усе, що ледве-ледве відболіло,
Лісовики загнали у бори.
Крилом черкнула пташечка край сосен.
Метелик посидів і помовчав.
І коник у траві дзвінкоголосий
Мені на душу струни нанизав.
