Тетяна Чорновіл Мить лілової тиші тремкої
За колискою сонця ясною,
Де з небес незбагненно бездонних
Снами місяць сріблить у спокої,
Між туманів лунких густиною
Зачаїлась у шерехах сонних
Все безмежжя чарівної миті
Осягнеш ти від подиху вітру
Дивоцвітом у кожному слові.
Тихо… Трави лиш, росами вмиті
Сколихнуть у квітучу палітру
Слів зізнання пелюстки лілові.
01.10.2016 06:33 Георгій Грищенко => © |
 Тетяночко, землячко! Без Вас сумно, Чому Вас так довго немає тут?.Дай Боже здоров`я Вам. |
25.09.2016 11:39 Люлька Ніна => © |
 Який чудовий поетичний пейзаж! Прочитала і зачарувалась красотою слова. Дай Боже, Вам писати і писати таку прекрасну поезію. |
24.09.2016 09:42 Тадм => © |
 тремтливо! чудово! |
23.09.2016 09:52 Світлана Рачинська => © |
 Чудодійно і завжди захоплююче!... |
22.09.2016 21:46 Серго Сокольник => © |
 Респект, Таню) Наче ніч провів у різнотрав"ї луговому... Чарівно... |
21.09.2016 16:48 Ольга Шнуренко => © |
 А й дісно, тиша може бути кольорова у полі чи на долині, і колір тиші залежить і від пори року, і від георафічної місцевості... |
21.09.2016 13:36 оксамит => © |
 Улюблений колір у Вашому вірші, так гарно!!! |
21.09.2016 06:54 Георгій Грищенко => © |
Чудовий вірш, Заворожує. Натхнення Вам! |
20.09.2016 22:17 Іванка Світла => © |
 Дуже файно!))) Пані Тетяно, вірш неймовірний! |
20.09.2016 20:18 Світлана Рачинська => © |
Дякую Вам за це Диво!!! На висоті!!! |
20.09.2016 19:41 Олена Коленченко => © |
 Настільки мелодійно і ніжно, наче освідчення в коханні...тільки природі)) |
20.09.2016 19:38 Олександра => © |
 Люблю такі вірші. Спокійно стає і не хочеться ні про що думати... |