Надія
Вона чекала на нього,
Листя стелились під ноги,
Довгі марудні хвилини
Били в зсутулену спину...
Де ти? Ну скільки чекати?
Скільки по парку блукати?
Те що прийдеш, що кохаєш!..
Ти ж обіцяв... Пам’ятаєш?
Де ти? Вже осінь настала!
Весну і літо чекала!
Я вже втомилась молитись.
ТИ ОБІЦЯВ МЕНІ ЖИТИ!!!
Звістки від тебе немає,
Номер не відповідає.
Безвісти зник, то не вбитий!
ТИ ОБІЦЯВ МЕНІ ЖИТИ!!!
Дзвоник розтяв в’язку тишу,
В трубку там хтось важко дише.
- Хто це? Скажіть но негайно!
- Мила, це я...Все нормально....
м. Одеса, 03.10.2016 р.
