У сплетінні століть...
віршування в окупації
дивна штука - ходи уяви... почитав трохи про стародавній Єгипет - і уявив, як я підігрую і підспівую самому Мамаю!... цур мене, пек!..
...на кобзі
на милозвучній
грав і співав
не заглиблювався
Мамай у оманні ілюзії
у тимчасовість сущого
спостерігав лише перетворення
раю земного в руїни
і сміттєзвалища -
і було йому наче явлення
дежавю сміхотворне
алюзії -
там усюди усе відчинено
але кожного щильно зачинено
на сЕбе себЕ самого -
і вся ця відкритість замкнена
в сурогаті птахотваринному
схожа на свято масок
кумедне
фантасмогоричне у танцях левітаційних
за озіїнними стінами
неприступних фортець камінних
древньодавньостароєгипетських
що поглинуті хвилями воєн
і вод життєдайного Нілу
що початок бере від хаосу -
і впадає в хаос сучасності
в огидний гибрид поводження
сміхунів убивць і злодіїв
в принциповість які іграючи
топлять суспільність у розбраті
в суперечках пустопорожніх -
і Хонс тут навіть безсилий
повелитель часУ єгипетський
перед Сокаром відступиться
який знівелює світ увесь
завіси чорні запне... -
притишив струни долонею
набив тютюном він люльку
і запалив у задумі
у степу під вербою тінястою -
бачив гаї і кургани
і ковилу яка наче
доля його хиталася
вітрами і бурями степом
але корінням трималася
міцно своєї землі -
хильнув оковитої чарку
сів на коня і поїхав
в апОкаліптичні обрії
не спішним алюром степом
із кобзою на плечі...
...а я награвав услід йому
на лірі своїй колісній
в тіні під вербою розчахнутій
мелодії грав сирітські............
Сокар - у міфології Єгипту: бог смерті
