Осіннє...
...як хочеться забутися на мить,
відсторонитись від буття і долі,
яка давно у мандри не манить
і не веде бадьоро вже до волі.
в очікувані дива і знамень,
у світі наодинці із собою
зануритися в цей осінній день,
де подих вітру в кучерях тополі,
де гай барвистий ніжить небосхил
торканням віт і обпаданням листя
і на шляху в степу здіймає пил
печаль самот, лещиця волотиста,
де змах прощання лебединих крил
і у захмар"ї біль і сум мовчання -
і втримати сльозу немає сил,
коли відлунням птахи крик відчаю.
але то все лише всього на мить.
і далі йдеш, опершись на тростину.
і мнеться під ногами, шурхотить
гіркий полин, що вистелив стежину...
_
лещиця волотиста - перекотиполе
