Дякую...
Людині, яка створила мене, навчила танцювати, жити і ніколи не здаватись
Я виросла - стала сильною,
Бо в мить, коли стрімко падала,
Був той, хто мене підтримував,
І, врешті, зробив незламною.
Це важко було, пригадую…
І щастя зазнала й горя,
А, все-таки, як не плакала,
А він не жалів ніколи.
І часом бували в нього
Слова, мов пекучі іскри.
Я знаю тепер, для чого –
Гартоване серце й чисте.
І, ладен себе віддати,
Усіх нас любив безмежно.
Він став мені другим татом,
А, може, він навіть перший...
