Ти не забудь…
з рубрики / циклу «життя»
Ти не забудь мене, благаю пам’ятай.
Як пам’ятають світло, дощ і небо.
Можливо все позаду, та ти знай
Що я ніколи не забудуся про тебе.
І має кожен шлях кінець, свій край.
І почуття схололі теж розтануть.
Тож ти мені принаймі обіцяй
Що спогади від часу не зів’януть.
Можливо вицвіте обличчя, блиск очей
Погасне все, як гаснуть врешті свічки.
Та чутимеш у сні мелодію речей,
Про те, що залишусь в тобі навічно…
