Лечу на Землю
про сниз рубрики / циклу «стіхо»
планети накружляють снів мільони
притрусять сіллю рани
шарами вкриті минулих спогадів в пилюці
очі заплющені і стомлені
зірковим світлом вмиє і до ранку
усім розвіяним натхненим
на Місяці за кратер зачеплюся
наснюся...
тримаюсь ледве-ледве
тремчу фаланги білі
пускаю пальці
падаю...
а наді мною пливуть планети
і сиплять сни на стомлені повіки...
* * *
...сон, кицькою лінивою,
муркоче, втирається в довіру,
мружиться, як наче він розморений,
а сам лишень чекає,
щоб лапкою м`якою
стулить тобі повіки...