Інтроспекція контемлатора
боростання в окупації
рухи твої все колами по хаті немов у камері
у в"язниці нудот і скиглення і облуди у войовничості -
але вважаєш що рухаєшся шляхом прямим у пошуку
правди краси та істини миру і Бога світові -
не помічаєш заблуканий що на безвихідь замкнений
колУєш по колу кружаєш
і колом важким байдужості закидуєш зашморг линвовий
у будень
у сірий день
у побут ніким не врахований не прорахований - твій!
там все у руїні в злиденності
і щось якщо не забруднено - оббріхано точно вже
і у лайно занурено ну саме по саме ніщо -
тримаєш кінця того зашморгу й сидиш таким насторбученим
сивограком який проводир і кличе хриплими криками
зграю свою до вирію
до злету
до перемін -
судомно здригнеш рукою
линву смикнеш підвісиш
землю із небом у часі у витягнутій руці -
і від осягнення баченого кинеш тягар цей підвішений
заголосиш до місяця... - у променях часу бачив бо
каліцтво долі і днини
нікчемність
усі глупоти
буття твого у марнотності
марнот марноти марнотної -
і стане умить важче дихати
і їсти і пити
мислити
і навіть про щось там мовити... - слова свого не вимовиш!
мовчки упнешся поглядом у життя що вирує за обрієм
зором пустим без кліпання глянеш навколо себе
й себЕ у собі замкнеш
серед пустелі
у темряві
і як ковчег той закУпориш камеру-хату свою -
нажлуктиєшся оковитої до чортиків аж і до вивірок
заб"єшся у кут і кулишся... -
з гортані ізсковзує слово
невловне
холодне
мертве
спадає назовні мов видих останній з твого язика -
лише стогін із себе вимучиш
у пустелю...і в напівмороку
довгими пальцями тиснеш роялеві клавіши биті
какафонію в безумі граєш -
а вона тобі пісня замріяна
волею птаха у злеті
і її у петлі у линвовій
очі замружив
наспівуєш
німий
безголосий
осліплений
із посміхом саркастичним
на білоблідих вустах...
_борОстання - шамотнЯ у бруді
інтроспекеція - самоаналіз
контемлатор - споглядач
19-21/10 - 2016р.
