Тетяна Чорновіл МАТИ-Й-МАЧУХА
Холодне сонце мрiяло
Зимою про весну,
Бліде проміння сiяло
У землю крижану.
Крижинки розтопилися,
I враз з посiвiв тих
Сто сонечок пробилося
Маленьких золотих.
Хоч на землi з’явилася
Їх сонячна краса,
Росли і ввись дивилися
На рідні небеса.
Як сонце враз ховалося
В нічній холодній млі –
Сто квіточок схилялося
До рідної землі.
Чия принадніша краса,
Не думали вони,
Бо з мріями про небеса
Земні дивились сни.
31.03.2021 17:31 Альона => © |
Дуже гарно, по-художньому виразно і образно! Дякую! |
 16.04.2016 17:58 Іван => © |
чому ці вірші такі великі |
01.04.2016 11:48 виктория => © |
прийшла весна вси квити почали |
01.02.2014 21:37 виктория |
мени цей текст треба для того щоб переказати |
18.02.2012 23:57 Каранда Галина => © |
 приклад багаторівневої поезії... діти своє знайдуть, я - своє... хто що шукає... |
18.02.2012 23:54 © ... => Каранда Галина |
У мене тут асоціацій ніяких не було. Навпаки, описувала квіточку. Ці квіточки майже завжди голівками нахилені до землі, а як розкриваються, то схожі на маленькі сонечка. А так як вони з"являються дуже рано, ще сніг з землі не зійде, то й написала, що то мабуть сонце посіяло в кригу промінці, а зійшли маленькі сонечка. І в них дві мами: земля і сонце. Тому й тягнуться до рідного сонця і хиляться до рідної землі! Щось таке. |
18.02.2012 23:40 Каранда Галина => © |
як і люди... все шукають чогось кращого, про недосяжне мріють... а як біда яка - до рідного, простого, незрадливого, тричі проданого знов біжать... чи не про це вірш? ... то все мої асоціації дурні... |