Я просила снігу у зими
Хоч не знала, що із ним робити:
Чи встеляти в ноги килими́,
Чи пошити довгополі свити.
Я благала в неба забуття,
Сподівалась мудрості набратись,
Вберегти від стужі почуття,
Мрії сонцесяйні і крилаті.
Та жадала певно щось не те,
Бо по вірі всім завжди дається -
Тільки зе́рня істини святе
Проростає поміж тріщин серця.
