ВИБІР СТАЛКЕРА
25 річниці Чорнобильського вибуху присвячую
этот озноб, и до сих пор я не знаю, то ли это так Зона меня встречает, то
ли нервишки у сталкера шалят…
Аркадий и Борис Стругацкие. Пикник на обочине
Чорнобиль. В руїнах реактор курить,
Полин обплітає могилу.
Вдалося чи ні саркофагом скорить
Страшну неприборкану силу?
Хто виморив люд без надгробків і стел?
Хто землю закинув за грати?
Я сталкер! Як кажуть тепер, самосел.
У Зону прийшов помирати
Зустрів насторожено рідний мій край
І кликав у спогадів спокій…
– Померти прийшов? То давай, помирай! –
Чигав скрізь прибулець жорстокий.
Озвалась земля в опромінень журбі:
– Нема тут аптек, магазину,
Та все, що зросте, я дарую тобі,
Прошу тебе, виживи, сину!
Ще встигну померти. Щось з‘їсти якби…
Хай Бекерель котиться к бісу!
Збираю на юшку мутанти-гриби
У хащах Іржавого лісу.
Плутоній і стронцій на поміч будив,
Піднявшись удосвіта рано,
Місцеву картоплю на грядках садив
З осколками ядер урану…
Ген-ген журавлі прилетіли… з небес
Вітальну веснянку курличуть.
Б‘ють дзвони церковні – Син Божий воскрес!
І землю воскреснути кличуть.
Непросто тут вибір робити мені:
Сміятись чи може тужити?..
Я сталкер! Померти у Зоні? Та ні!
Вернувся Додому, щоб жити!
