Нестримний плин небесної ріки
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
З імли нуртує в віхолу хмарин
Аж там, де зір безумство осяйне
Сну засторогу солодко щемить.
Передчуттями ніжить пелюстки
У пуп’янку тремкої ночі крин.
Ось-ось, за подих, квітка спалахне.
Ще мить…
О, запашна знемога пелюсток!
В ній навіть час про лік забув і стих,
Відлунюючи в зоряній габі
Серцебиття сполоханий екстрим.
Як вірш зайдеться за рядком рядок,
Я, й миті не затримавши на вдих,
Слова зізнання видихну тобі
Між рим.
