17.12.2016 11:26
for all
114 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Серго Сокольник

Орфей і Еврідіка

Орфей і Еврідіка

У людства далеко не кращі часи...

Спинись і послухай оті голоси, 

Що чути, неначе потік джерела...

Немов поцілунок, торкнеться чола


Кохання одвічного спомин віків...

І кожен шукає до нього шляхів...

Та, хоч буревієм шляхи замело, 

Кохання надія вінчає чоло.

..........................................

… Моя Еврідіко, чому я не зміг

Дотриматись слова –

Ще крок – і поріг…

Ступили би з мороку в царство любові.

Як жаль, що розтануло все на пів-слові…

На ложе любові поклав би тебе…

Та де ти, кохана, тепер? Де ти? Де?


А тілу так хочеться втіху відчути…

Із Царства ж Аїда назад не вернути…

Ти там, а я тут. Тішу спомином серце:

Коли ми удвох… Щастя дощиком ллється…

Як хвилі на морі – одна до одної -

Отак ти і я…

Двоєднання з тобою…


Цілунками пестив би знов твої груди…

Тепер тільки спогадів музика всюди…


І спомином, повним п’янких протиріч, 

Відлунням у горах нашіптує ніч...

....................................................

- О ні... Ну не міг ти, Орфею, чекати, 

Допоки ми вийдемо з царства пітьми...

Твій розум, затьмарений місяць Гекати, 

Накази Аїда здолати посмів...

Нездійснена мрія...

Та я розумію...


А як ми кохалися... Вуглики жару-

Твої поцілунки на тілі рясні...

Як, втомлений шалом, ти грав на кіфарі, 

А я танцювала в оголенні снів...

І дихали груди...

Цього вже не буде...


П”янкий, наче ночі царя Валтасара, 

Твій погляд востаннє пекельним вогнем

Обпік мене всю, спопеляючи жаром...

О, як же ти прагнув... Ти прагнув мене...

Мене вже немає...

Та я вибачаю...


Немає... І лиха я шепіт сприймаю...

Глумління розпусти... Йому залюбки

Приниження гідності... Знаю... Я знаю-

Вакханки розірвуть тебе на шматки, 

О мій кіфареде, 

Мій мащений медом...

.............................................

Розлука приходить, коли не чекаєш.

Спочатку знаходиш – а потім втрачаєш.

Печальні минулі історії вчать


Нас слово тримати, аби не втрачать…

Аби не губили ніколи повік

Орфеї коханих своїх Еврідік.


Сергій Сокольник

Тетяна Череп-Пероганич

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 21.12.2016 09:25  Георгій Грищенко => © 

Чудово написано про почуття любові та розпач. 

 19.12.2016 14:46  © ... => Тетяна Чорновіл 

Це майже вільна тема, Таню) Ви ж знаєте, я інколи люблю писати в тандемі. З гарними поетесами створив гані речі. Це ще й цікаво. Є елемент таємничості (особливо чекання матеріалу співавтора))) Спасибі, Таню) 

 19.12.2016 11:52  Тетяна Чорновіл => © 

Печальний такий поетичний дует з повчальним висновком.
Чудово. 

 18.12.2016 23:20  © ... => Григорій Божок 

Та вже постарались,
Бо маємо право
Прикрасити творами
Творчості справу) 

 17.12.2016 16:00  Григорій Божок => © 

До вічної теми тут внесене слово

Цікаво, змістовно, лірично, чудово! Бажаю успіхів!