Богиня Ніч
На саксофоні вечір грає літо.
Зірниць знялися в небо голуби.
З ярів потемок сходить чорноквіто,
Туманам розкуйовдивши чуби.
Приспали день дбайливі неньки-хмари,
У місяця колисці срібляні́й.
Димлять над ставом прохолоди чари,
Що варить мла в лілеї восковій.
Кружляє вітер хвилюванням ниви,
По золочених остях колосків.
Талує рвучко зарості кропиви,
На узбережних лисинах пісків.
Безгомінь соловіє у садочку,
В плодових нетрях недозрілих крон.
У зорепаду сяючім віночку,
Богиня Ніч спускається на трон.
