РОСЬОВА НІЧ
Спомин
Прекрасна на Росі нічна пора:
Пливе русалка, донечка Дніпра,
Шепочуть хвилі в піні,
Розбившись на камінні,
І пісня солов‘їна завмира.
З глибин, немов дивуючись красі,
Із плескотом зринають карасі.
А верби похилились,
У воду задивились,
Полощуть довгі віти у Росі.
В дрімоті Замок, далі ГЕСу вир,
Нечуя скеля, як камінний звір…
Гадюкою в‘юнкою
Вода між осокою,
Втопивши в глибину проміння зір.
Стікають з весел бризки росьові,
В очах коханих зорі, мов живі…
Хор жабок стоголосих,
Пелюстки лілій в косах,
Туман над Россю й роси на траві.
Я крізь літа в хвилини самоти
Знов подумки вночі прийду сюди,
Де ніч зірки ховає,
І сяйвом розливає,
У стомленому дзеркалі води.
