Росьова фантазія
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Вам до Стеблева завітати
Вряди-годи не довелось?
Тоді ви можете згадати
Задумливу красуню Рось.
В хиткім обрамленні вербовім
Хлюпочеться об береги,
Що дивним дійством смарагдовим
Хвилюють трави навкруги.
Від центра з назвою Містечко –
У кам’янім спокої плес.
Ген острів Замок недалечко,
Де плин ріки спиняє ГЕС.
Летить крізь лопаті турбіни
Вода нескорена стрімка,
Й зірвавши вниз потоки пінні,
Спокійно ллється знов ріка
Повз Самовілки русло давнє
У скалах гострих кам’яних.
Знов хвильок лепетання плавне
Тихенько лащиться до ніг.
Пливе вервечкою в’юнкою
В латаття снах краса води,
І вже не матиме спокою,
Той, хто хоч раз прийшов сюди,
Де верби в річку заглядають,
Зросивши косами траву,
Де зорі снам розповідають
Чарівну казку росьову.
