Крім нас ніхто...

з рубрики / циклу «кроки»

Мені досить усього, і ночі і дня.

Я слізьми вже упився й війною.

Я зморився від болю і суму щодня

Я від відстані мучусь з собою.

Мені тоскно від поз і від кислих облич,

Що на люд зображають тривогу.

А по тому п’ють пиво, й веселощів мить

З собою збирають в дорогу.

Хтось гине від кулі, або від морозу

Окопу напившись з калюжі!

Хтось пише «цидулі», їх забуде невдовзі,

До болю чужого байдужий!

Кров знову вбирає потоптаний сніг,

І «кача» все плине і плине…

Молю і благаю тебе пане-Біг,

Нехай нелюд проклятий згине!!!

Пробачте солдатики, наші брати,

За те, що «крива» Вас цілує!

Але ми повинні встояти, дійти,

Крім нас, нас ніхто не врятує!