Горілка
Страшне слово це - горілка, ще страшніша її суть,
Хто стрічався з цим в житті, вже ніколи не забуть.
Жінка просить чоловіка і його благає,
А він п’є, і п’є ту кляту і міри не знає.
«Пив, і п’ю, і буду пити», - різко промовляє,
Ніби в серце, цим висловом, ніж гострий встромляє.
«Бо вовк шерсть свою міняє - чоловік натуру - ні!» -
Ці слова сказав він твердо усвідомити її.
Скільки різних чоловіків від Адама цвіту,
Через змія зеленого пішли з цього світу.
Бо топити все в горілці: проблеми й невдачі,
Легше пити, ніж рішати життєві задачі.
Залив пику, та й все йому: « по коліна море»,
І несе він у сім’ю лихо, злидні й горе.
Діти плачуть, жінку б’є, ні про що не дбає,
А лиш одне: напитися на думці він має.
Сім’ї п’яниць розпадались, сиротіли діти,
Пов’явали, повсихали коханнячка квіти.
Близькі люди, найрідніші стають ворогами,
Ненавидять й довгі роки не прийдуть до тями.
Дуже жаль, як дуже жаль, життя сенс втрачає,
Де горілка втручається - там все розрушає.
Бо прожить життя достойно кожен шанс цей має,
Та Господь один лиш раз ним нас наділяє.
с. Нижні Станівці, Буковина, 05.02.2017
