Порожнеча
Як порожньо та важко як!
І в порожнечі тій застиг німий, закляк.
Кричати?
Камінням слів навколо все побить?
А далі?
Й далі, далі жить?
Вдивляючись в сліпі віконні діри,
проклявши всіх і вирізавши віру
тупим ножем всіх нездійсненних мрій?
Чужий для всіх...Для себе теж чужий…
І скільки в тій ще порожнечі жити?
Все реготав, а тре’ було любити…
Та що там говорить…
Болить.
Як, людоньки, болить!
>м. Одеса, 8.02.2017 р.