Зранена душа
Серпанком оповиті вечори,
Легка імла спускається на плечі.
Береза знову плаче із кори,
Сумує разом з нею сонний вечір.
Тремтливо вітер подихом весни
Дівочі розплітає ніжно коси,
Зорить із неба місяць в її сни,
А зранена душа любові просить.
Всю силу б зараз взяти у Землі,
Бруньки весніють солодом відчутно.
Та відбирають силу люди-злі
І серденько її рясніє смутком…
