ВІЧНО НА МЕЖІ
рани на вустах?
ні, вони в душі,
де падуть дощі
в спориші,
де поміж калюж
вже не видно руж,
лиш туман довкруж
і сльота
не спинити крик
не зцілити стигм
коли серцем звик
до облуд
вічно на межі
гострить хтось ножі
хоч слова-вужі
ждуть свій суд
зранена душа
вмита у дощах
хрест свій на плечах
пронесе
переродить ніч
в одкровення свіч
і у світлі віч
вгледить Сенс
озирнись довкруж
поміж дивних руж
досі в`ється вуж
наших бід
досить марних жертв
з піднебесних сфер
руки розпростер
Хтось тобі
криками безсиль
відсудом свій біль
перероджуй цвіль
в небо-синь
запалає день
віршів-одкровень
кров`ю з наших вен...
Час Прозрінь
