Остання подорож
Кружляв листок осінній на подвір`ї,
Усе навкруг востаннє облітав.
Та тільки він, немовби у повір`ї,
Про це, напевно, навіть і не знав.
Він весело літав собі по вітру
Й усій навколишній красі радів.
Він розглядав густих лісів палітру
Й останні квіти різних кольорів.
Він безтурботно пролітав над лісом
І підлітав то вгору до небес,
То опускався майже на узлісся...
І починався новий круг чудес.
Він думав, що літати буде завжди,
Що він не доторкнеться до землі.
Та тільки він не знав тієї правди
І мрії вщент розбив усі свої...
Він думав, що можливо обдурити
Ту долю, що написана йому.
Та тільки проти долі не ходити...
І не знайти пояснення цьому.
Життя іде. Ніщо його не спинить.
Із гілки зірветься новий листок.
Він подорож свою вже не припинить
І в майбуття отримає квиток.
