Шляхи, шляхи...
з рубрики / циклу «ми»
Шляхи, шляхи...
Незвідані дороги.
Спотикачі, яри, гріхи
Нові, не видані пороги.
Вітри, вітри...
Не впіймані надії.
То протяги, а то смерчі
Та почуттів смертельні вири.
Віки, роки...
Хода стрімкого часу.
Курантів бій, та спів півнів
Кому весь строк, а хтось відразу.
Дощі, дощі...
Ви душ сумних є дім.
Моя сльоза, пече мене
Рве душу, неначе серпня грім.
Весна, весна...
Час найзаповітних мрій.
Що неодмінно маю тут,
І сни мої, у них я лише твій!
