Між нами - шкло
оригінальні вірші І. Петришинапрозоре і тривке,
нерозбивне`, незламне і холодне,
і наше почуття, якесь гливке,
але не прірва- це і не безодня.
ми, наче щось одне,
ми, мовби в двох світах,
немов у двох Галактиках дзеркальних,
лиш погляд наш, немов щось мовчазне,
щось недосказане, щось знане і щось тайне.
ми знаєм, нам не будь ніколи вже удвох,
ми не хотіли й ненавидимо себе,
нас розділили Ангели і Бог,
час заворожив нас, щоб бачив я тебе.
і, моє "ні", лякливе, впевнене, тверде,
з туманів поміж нас відбудувало шибу,
тебе за руку взяла Муза і веде,
а, з мене, Посейдон, зробив старезну рибу.
нам нічого сказать-
воно й не треба нам:
ми знаємо, але воно- нетреба,
дивитись один одному ввічі нам- зась!
куди приємніше дивитися на небо,
бо там- зірки, бо там- світи, світи,
а ми- лише створіння землетворні,
дивись, чи не дивись, світи чи не світи,
Галактика все крутить свої Жорна.
а, поміж нами- скло,
а, поміж нами - лід,
туман, сірінь і вітер холодів,
ми не спроможні вже сказать "привіт!",
хтось став бідніший, хтось розбагатів,
хтось паном став, а хтось- лише бідняк:
між нами скло- отак!
Іван Петришин
USA, 4.28.2017