21.05.2017 17:06
for all
170 views
    
rating 4 | 1 usr.
 © Кицька Ірина

Мій парадокс

Тобі ...

Безлика завіса похмурого неба, 

Затьмарила розум, впустила туман, 

Ти не повертайся до мене, не треба, 

Бо очі і руки твої - це дурман.

Вище неба літали ми, 

Мріяли - марили, 

Бачили, слухали, бігли від всіх.

Лише помилка, і крапки всі розставлені, 

Над нею, над нами, над буквою " і ".

Не дивися на мене, твій погляд морозами - сковує серце, як озеро лід.

Не кричи про кохання, віршами і прозою, 

Почуття не опишеш і тоною слів.

Не відвідуй у снах, не моли в мене прощення, 

Кохаю, кохала і буду кохать.

Довіру ж не вернеш, а душу потрощену, 

Ще довго і болісно лікувать.

Може краще пробачити? Чи може змовчати?

Стерти з пам`яті спогади, а із серця печаль...

Ні!

Важко, любий, щастю двері захлопнути, 

Та пробачити зраду важче, на жаль.

Не шукай мене поглядом на наших вулицях, 

І у шумних компаніях ти, не шукай.

Все про що мріяли, нехай збудеться, 

" Коханих не зраджують " - пам`ятай.



Хмельницький, 21.05.2017

Публікації: Кицька Ірина

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 24.05.2017 14:50  Панін Олек... => © 

Гарна дівчинка. 

 24.05.2017 06:34  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Легко! Ми - дівчата, ходяча катастрофа. Проблеми з нічого - наш девіз ?? 

 23.05.2017 13:18  Панін Олек... => © 

Замість чекати на проблеми, може краще самому стати проблемою? Чи ні? 

 22.05.2017 01:12  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Це усе юнацький максималізм, проблеми будуть і більші, з часом.
Вдячна) 

 21.05.2017 19:28  Панін Олек... => © 

Гарно, трагічно.
Занадто тяжка душевна травма.