25.07.2017 23:26
for all
112 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Кицька Ірина

Тиша надто голосна...

Розлука душу рве на шмаття без роздумів,  

І тихий вітер, лиш навіює печаль,  

Шукаю «intermezzo» серед моря шуму,  

Але лише в твоїх зіницях – спокою причал. 


Бо сотні миль, то є найбільша кара,  

Найбільша серед всіх, страшніша за полон. 

Коли лиш тінь твоя і голос, як примара,  

Коли між нами відстань-терикон. 


Кохання є, але воно хвороба,  

І ліки є, та надто дорогі… 

Але, якщо в кінці велика нагорода,  

Хворіти буду, місяці й роки. 

Кохати – перш за все себе віддати,  

Віддати ласку, усмішку і сни,  

Кохати, любі – це оберігати,  

Вогонь у серці з літа до весни. 



Дубно, 25.07.2017

Публікації: Кицька Ірина

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 25.07.2017 23:41  © ... => Каранда Галина 

напевне, "голосна тиша" - це уособлення думок чи переживань, які спіткають людину наодинці.
Коли в голові хаос, вона кричить... 

 25.07.2017 23:32  Каранда Га... => © 

хм... у вірші, що якраз під Вашим, криклива тиша... І у Вас - голосна... Сьогодні, мабуть, день тиші, що кричить...)