Незмиті таврування
Незмиті таврування слізьми омивала,
Холодний та оманливий потік...
Хай все, що легко я тобі прощала,
Пече тобі, як ти мені допік...
Це не прокляття, вір, це втома,
Це біль тобою ранених клітин,
Це вже не перша, а остання спроба,
Хоч відповідь гіркіша за полин.
Із кожним днем відгукується ехо,
Останній погляд випікає зір,
Доп"ю до дна цей повен келих лиха
І птахом полечу з вершини гір...
Туманом упаду до краю мрії,
Її в обіймах заховаю так,
Щоб вітер не зумів її розвіять.
Ці таврування - це від тебе знак.
