04.06.2017 23:03
для всіх
151
    
  4 | 4  
 © Серго Сокольник

Нічне одкровення

Нічне одкровення

Ковтає Сонячне Яйце кошлатий віл

На ймення Морок без повернення назовні, 

І Місто світиться розсипаним на стіл

Вугіллям тліючим чавунної жаровні


З його принадою палить єретиків, 

Які змінити праісторію жадали

Сумної карми транформації віків, 

Що Сонце схованим у вічності тримала, 


Немов заклад Богів, що грали в «кості» ним, 

І під жаровнею віками гріли кості, 

А понад жаром безнадії сивий дим

В безодню неба плив... А вихід ніби осьде-


Яйцем би Сонячним те викатати все, 

Що на кістках століть прокляттям їли черви

Сумного Міста... Тільки з"їдене Яйце-

Вугіллям смажена для Мороку вечеря.




Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.06.2017 08:35  Тетяна Чорновіл => © 

В цій таємничій магічній поезії сховано багато особистого, як на мене. Та кожен читач може віднайти тут щось своє, одкровенне. Чудовий вірш. Натхнення Вам і надалі!

 05.06.2017 22:19  Надія Крайнюк => © 

Неймовірні метафори, чудові образи. Дякую!

 05.06.2017 16:19  Душа => © 

О, які образи народжуються в Душі поета, ніби видіння ...)

Любові, Миру, Натхнення!!!

 05.06.2017 07:43  Георгій Грищенко => © 

Дуже гарно.

 05.06.2017 02:46  Борис Костинський => © 

Глибоко та дуже вишукано!