15.04.2011 16:34
-
490
    
  3 | 5  
 © Іван Сердюк

Туман до річки утікає. 

І як примара виникає 

Козацький хрест на чорній скелі, 

Неначе у минуле двері. 

Де сильні ми і гордовиті, 

Ще хазяї в своїм повіті. 

І руки наші не в кайданах, 

А спини не гниють у ранах. 

Де, хоч на мить, своя країна, 

Що зветься ніжно - Україна

Де патріот іще не лайка, 

В пошані шабля і нагайка, 

Та добрий кінь. Родюча нива. 

Сім`я велика і щаслива 

Співає пісню в тиші ночі, 

Про коси золоті дівочі… 

Куди ж поділась та Держава

Де велич наша, гордість, слава

Чом на панів горбатим спину? 

Що лишимо у спадок сину? 

Боргів ярмо, ганьбу і скруту, 

Країну Богом позабуту, 

Де від землі і аж до ж…пи - 

Усе Росії, чи Європи..? 


Туман до річки утікає 

І як примара виникає 

Козацький хрест на чорній скелі - 

То Воля стукає у двері, 

А Гордість сповнює вітрила! 

Порви ланцюг Вкраїно мила! 

Покинь ганебні якоря 

Тебе молю й благаю я! 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.04.2011 16:56  Антоніна Чернишенко => © 

Я дуже люблю патріотичні вірші, браво, дякую, просто супер