15.04.2011 15:54
-
1002
    
  2 | 2  
 © Іван Сердюк

Минає час, пливе рікою, 

Кудись звертає за бугор. 

Та пам`ять ця завжди зі мною 

Про той страшний голодомор

Забути все дитячі очі 

На фотокартках не дають, 

Серденько крають проти ночі 

І тінями в думках снують. 

Ніяк не можу зрозуміти, 

Збагнути те не можу сам: 

Що завинили бідні діти 

«Червоним» нелюдам – катам?! 

Яку загрозу становили? 

Яку біду несли Москві? 

За що з колиски їх в могили 

Поклали «ідоли» живі? 

Мені забути ту не в силах, 

Картину, з пекла що взялась: 

«На цвинтарі дітей Вкраїни 

Кадриль танцює Жовтий Князь». 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.04.2011 17:02  Іван Сердюк => Лані 

Дякую за науку.

 15.04.2011 16:56  Іван Сердюк => Лані 

На цьому сайті я лише кілька днів, тому ще не зовсім розібрався що-до чого! Але вірші котрі переглянув навели мене на ці зривні роздуми. Я не вибачаюсь!!! Можу (каже Чат) але не вбачаю за потрібне.

Що-до "пальми першості у підйомі питань" - якось холодком.

 15.04.2011 16:35  Іван Сердюк => Лані 

Боюсь, що не правильно ВАс зрозумів, але відповім.

Я пишу про справжнє і головне (це моя думка). Сюсю, мусю - не мій стиль. Цього добра вистачає скрізь.

А оголені нерви дійсності, ліричні "хірурги" чомусь обходять десятою дорогою. Чому???

Моє ставлення до життя:

В своём несовершенстве мир, прекрасен!!!!

 15.04.2011 16:22  Іван Сердюк => Лані 

Дякую, мій новий однодумцю!

Та це не всі твори, головне чомусь затормозили?!?!