...simply...
Допоможи мені, Боже, його вберегти,
Навіть коли світ руйнує між нами мости.
Мить, що без нього, в зіницях ожинових снів
Скам’яніла.
Викрешу з пам’яті інших епох молитви,
З «Вірую» в кожному слові до Тебе, аби
В калейдоскопі крихкої мозаїки днів
Не зотліла
Іскра в очах його /кольору ніжності трав/.
Навіть, як духу не стане для вищих октав,
Сонцем дорогу йому до висот освіти,
Не попросить
Він ані крихти для себе. А я ось прошу
Чистої долі для нього і без споришу,
Вітру попутного, щоб не зрікався мети.
Неба просинь
Щоб закривала від злив помилок і біди,
Битого скла на душі, від обійм самоти.
В час, коли протяги витимуть, наче вовки,
Над землею,
Раптом, спіткнувшись, невпевнено зробить він крок,
Будь з ним незримо на кожній з таких сторінок.
Дай мені поруч з ним Ладою йти крізь роки,
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
Чути щоранку, як він називає «своєю»…
