09.06.2017 14:16
для всіх
224
    
  8 | 8  
 © Олена Вишневська

...simply...

...simply...

Допоможи мені, Боже, його вберегти, 

Навіть коли світ руйнує між нами мости.

Мить, що без нього, в зіницях ожинових снів

Скам’яніла.


Викрешу з пам’яті інших епох молитви, 

З «Вірую» в кожному слові до Тебе, аби

В калейдоскопі крихкої мозаїки днів

Не зотліла


Іскра в очах його /кольору ніжності трав/.

Навіть, як духу не стане для вищих октав, 

Сонцем дорогу йому до висот освіти, 

Не попросить


Він ані крихти для себе. А я ось прошу

Чистої долі для нього і без споришу, 

Вітру попутного, щоб не зрікався мети.

Неба просинь


Щоб закривала від злив помилок і біди, 

Битого скла на душі, від обійм самоти.

В час, коли протяги витимуть, наче вовки, 

Над землею, 


Раптом, спіткнувшись, невпевнено зробить він крок, 

Будь з ним незримо на кожній з таких сторінок.

Дай мені поруч з ним Ладою йти крізь роки, 

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

Чути щоранку, як він називає «своєю»…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.06.2017 02:16  Саня Малаш => © 

Коло сильної жінки чоловіки розслабляються... Насправді вірш вийшов неймовірний, пронизливий, нічого-собі-все-йому, аж до сліз.

 13.06.2017 08:30  Тетяна Чорновіл => © 

Надзвичайно майстерна, душевна, навіть духовна Поезія.
Звучить як молитва!

 13.06.2017 00:17  Олена Коленченко => © 

Сонцесяйно і самовіддано...! Браво!

 12.06.2017 09:57  Тетяна Белімова => © 

Думаю, той, хто має почути, почує...
Чудовий вірш!

 10.06.2017 16:28  Панін Олександр Мико... => © 

Очі – мов сполох смарагдових трав,
Друга Коханий в тобі відшукав,
Він промовляє тобі молитви
І називає Своєю.

 10.06.2017 02:47  Панін Олександр Мико... => © 

Самопожертовно, але таке рідко цінують.
Хай щастить, попри все.
Вірш чудовий.

 09.06.2017 18:35  оксамит => © 

Маленький Ельф завжди залишиться собою!!!

 09.06.2017 16:17  Ганна Коназюк => © 

Оленочко, дуже відчутно! Ніжно так і невимовно щиро!