26.06.2017 14:11
18+
391
    
  4 | 4  
 © Олена Вишневська

...не та...

...не та...

Вона мені каже: «Не бійся і перепливи!»

І я з головою в свинцеві простори імли

Стрибаю, ховаючи /в хмиз пересохлі/ губи, 

Які ти своїми губами колись голубив.


Вона – зовсім інша… Не та, до якої ти звик:

У неї не море в очах – в болотах материк, 

Де серце на друзки розбили вітри байдужі.

Коли запитаєш: «Болить?»

Відповість: «…не дуже…»


Зі спільного в нас – кілометри світлин, та я

І тих не пригадую. /Носить таких земля?/

Одній би віддав до останку все: тіло й душу, 

Та інша, мов крига… І ти відпустити мусиш


Обох. Бо інакше твій човен піде на дно, 

Коли за тією, що звик, різко в прірву вікно

Зачиниться… Тільки не треба, мовчи, що любиш.

Бо стануть сухими, як хмиз, /колись ніжні/ губи.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.06.2017 09:47  Тетяна Белімова => © 

Оленчик, без слів...

"Я твій фанат, відчуваєш напевно,

Карма є, карма є.

Ми як дельфіни взаємозалежні..."

Чекаю далі наступних творів і пісня в подарунок))))

Video YouTube

 26.06.2017 17:13  Каранда Галина => © 

да, вірш сильний і досконалий, як завжди.

 26.06.2017 17:13  Каранда Галина => © 

) важко втекти від двох, особливо, якщо ті двоє живуть в одній... одна жене, інша тримає... а потім - раз! - і навпаки... а як покопатися, то там в ній ще й не одну таку парочку знайти можна.
ех, якби ж ми завжди знали, чого хочемо))

 26.06.2017 14:15  Панін Олександр Мико... => © 

Тікай від обох,
Тебе все одно:
Кохаємо вдвох
І удвох -
Уб`ємо!