Двовірш
1.
клен по під вІконню сповідь,
гомоном мови від ночі
розпочинає слово...
в спогад відкриті очі.
але шляхів мерехтіння
степ загортає в тумани -
давнього сновидінням
в травах бурхливих тане.
в зорі зорінням минуле
наче метеликом спурхне -
все що було й не було
тінню спаде в незбутне...
2.
...шепотом, подихом в вітах,
кронами сонного саду
вітер вітає літо,
ночі услади надить.
місяць сумує над містом,
зорі в замрії імлисті,
шляхом чумацьким пісня
шерехом тихим листя.
трави мов коси шовкові
шумно хитаються сонні,
квіти досвітні в схові
щільних м"яких бутонів...
