Роздуми безробітнього
Перші кроки
Важкі думки мене обсіли,
Минають дні – а змін нема.
Запали в душу, наболіли,
Тривога в серці все одна
Два роки я вже без роботи,
Я безробітній, чия ж вина?
Чи ж хтось давав а я був проти?
Мені проблема ця страшна
Страшна, бо час спливає швидко,
Й життя в боргах завжди важке
Чомусь я й друзів бачу зрідка,
Кому із них цікаво це.
Господь всім нам дав право жити,
Створить сім`ю , ростить дітей
Здоров’я дав, щоб міг й робити,
В роботі, ж, щастя всіх людей
Бо ж як працюєш з праці й маєш,
Ти ж тягнеш дім, сім`ю, дітей
І все гаразд, страхів не знаєш,
Було б здоров’я і «всьо окей».
Біда, як втратив ти роботу
Їж непросто так знайти.
В радянський час була «навпроти»,
Лишень дорогу треба перейти
В чужих краях все по другому,
Роботу цю нелегко вже знайти
Якщо знайшов - нема нужди нівчому,
Й страхів нема, страх мусить відійти,
А без роботи - ти геть пропащий,
В борги заліз і виходу нема,
Ти ж працьовитий, ти ж не з тих, ледащих
Всі кажуть - криза, так де ж моя вина?
Так , криза всім біду зробила,
На цілий світ прийшла вона.
Робочий люд з робіт звільнила,
Це ж для трудящих річ страшна.
А на тій фабриці колишній,
Де працював я в добрий час
Прийшла та криза – й ти вже лишній,
Ти не працюєш більше в нас
І що ж тепер, вже скільки часу,
Як не працюю я нігде
За що я п`ю цю гірку чашу,
Де ж ця робота й чи буде?
Чому мене думки обсіли?,
Річ в тім, що вже не молодий
Я ще нічого, є ще сила,
А для роботи – застарий.
І що ж ти скажеш і де тут правда,
Робота держить всіх в строю
Нема сьогодні, буде завтра,
За неї я завжди молюсь.
Щоб Господь дав нам всім роботу,
Хто з нас нуждається у тім
Життям щасливим, безтурботним,
Жили і ми, і рідний дім!
Brescia (BS) ITALIA, 01.02.2011
