Середній

Миколі Павловичу Солодкому на згадку

Дві родини трійню мали:

Доньок й по два хлопці,

Поряд в селах проживали

В нужді та в роботі.

Родини Київ поєднав

В житті і навчанні

Та по Союзу розіслав

На працю й зростання.

Вийшли в люди усі троє

У обох родинах,

Тепер їх земля приймає

У різних країнах.

Батьки вже давно в могилах

В рідній Україні,

А старшії сини спочили

В другій Батьківщині.

Менші донечки красуні

Вже в Царстві Небеснім,

Лиш середнії сини

Ще радіють веснам.

Тримай планку, друже – брате,

Скільки хватить духу,

Хто ж пішов вже в іншу хату –

Хай їм земля пухом!

Згадуй як козакував

В рідній Україні,

Скільки думок й праці вклав

В другій Батьківщині.

Земля й люди вдячні звично,

Що в вічному русі

Зводив світло електричне

В своїй Білорусі.

В Білорусі й в Україні

Люди тебе знають:

Бо для них під небом синім

Лампочки сіяють.

*М.П. Солодкий з донечкою Оленкою

с. Лозовий Яр – м.Київ, 20. 06. 2017р.,