18.07.2017 07:25
для всіх
2558
    
  7 | 7  
 © Степан Лепех

Хресна Дорога

Вступна Молитва


Ісусе, Спасителю наш, 

На доказ Твоєї любові

Ти муки терпів ради нас, 

Гріхи омиваючи в Крові.


І смерть Ти прийняв на хресті

З любові, заради спасіння...

Заради безсмертя Душі

Добра Ти засіяв насіння.


Гріхи нам, Ісусе, прости, 

Покуту відбути дай змогу:

Ми хочемо гідно, як Ти, 

Пройти свою Хресну Дорогу. 


І

СТАЦ1Я

Суд

(Пилат засуджує Ісуса Христа)


«Тоді Пилат, бажаючи догодити юрбі, 

відпустив їм Варраву, 

Ісуса ж, убичувавши, видав, 

щоб Його розп‘яли»

(Мр. – 15, 15).


Пилат покорився юрбі

І видав Христа, щоб розпяˊли...

Розбійник і, навіть, отці

«На хрест його!» - злісно кричали.


Прощає жертовно Він нас,

Хоч бачить гріхи щохвилини.

Простив Він катам в хресний час, 

А також Петру й Магдалині.


Гріхами ми судим Христа, 

А Він не прийшов нас судити...

Наука Ісуса проста:

Хто кається - тому простити.


Зробили що злого братам –

Йому то на смерть ми зробили.

Тому пам‘ятать треба нам:

На Суд нас покличе й з могили.


В тривозі молімось за тих, 

Хто неправду терпить на землі, 

Просімо спасіння для них

На найвищому Божім Суді.



ІІ

СТАЦІЯ

Хрест

(Ісус бере хрест на свої ремена)


«І забрали вони Ісуса;

і, несучи для себе хрест, 

вийшов Він на місце, зване Череп, 

а по-єврейськи Голгота»

(Йоан – 19, 17).


А хрест був знаменням ганьби, 

На ньому вбивали до крові, 

Став знаком з гріхом боротьби

І Віри, Надії, Любові.


Ми Вірим - Христос переміг, 

Приніс нам Надію в спасіння, 

В Любові до Бога ми гріх

Здолаєм у муках й терпіннях.


Терпіння - це також наш Хрест, 

Знамення спасіння і слави, 

Що зноситься аж до Небес

У гідній поваги поставі.


Наш Хрест на церквах, на грудяˊх, 

І в храмі стоїть на престолі, 

Ми ставим його на гробах, 

В оселях для щастя і долі.


Молімося ми повсякчас

За тих, які гинуть в терпінні, 

І хрест їх берімо на нас, 

Несімо у чистім сумлінні.


ІІІ

СТАЦ1Я

Падіння перше

(Ісус падає під тягарем хреста)


«Він наші недуги взяв на себе, 

Він ніс на собі наші болі»

(Ісая – 53, 4), -

пророкував про Спасителя пророк Ісая.


Могутній і сильний Він був, 

Він стримував бурі у морі.

Каліка ходив, глухий чув –

Він зцілював кожного в горі.


Недуги на себе Він взяв, 

Він ніс на собі наші болі, 

На землю замучений впав, 

Та встав із пилюки поволі.


Ніяк зрозуміть не могли:

Чому така страсна дорога?...

Невірство людей і гріхи

Обтяжили нашого Бога.


Він мусів тягар цей нести, 

Бо краяла серце тривога:

Людей від гріхів щоб спасти

Покликала Хресна Дорога.


Тримаймо в душі щирий жаль

У наших гріхах і упадках...

Вставаймо і йдімо у даль, 

Яка у душевних є статках.


IV

СТАЦІЯ

Зустріч з Матір`ю

(Ісус зустрічається зі своєю Матір‘ю)


«Цей поставлений для падіння й підняття, 

він буде знаком протиріччя, 

й Тобі самій меч прошиє душу»

(Лк. 2, 34-35), -

сказав колись праведний Симеон до Марії.

І тепер цей меч прошиває Її серце.


Ішла за Ісусом Вона...

Кати Сина б‘ють і штовхають, 

Він впав і вже сили нема

Та хрест свій терпить й піднімає.


З сльозами ішла, в очах - страх, 

З мечем прошиваючим душу...

Спинила Його, а в очах:

«Я жертву звершити цю мушу...


Сповняю я волю Отця...

Твої я терпіння шаную, 

А радісна зустріч оця

До Бога мости побудує».


Марія ішла за Христом...

Тепер Вона завше із нами.

І цим ми спасенним мостом

Ідемо в молитві до Мами.


Молімось про щиру любов, 

Заступництво і про опіку, 

Щоб Бог в наше серце зійшов

І в нім залишився навіки.


V

СТАЦІЯ

Сиˊмон

(Симон Киринеєць помагає Ісусові нести хрест)


«Схопили Симона Киринея, 

що вертався з поля, 

і поклали хрест на нього, 

щоб ніс за Ісусом»

(Лк. 23, 26).


Симон вертався із поля...

Хоч нелегко йому було йти, 

Мусів таки проти волі

Хрест Ісусу нести помогти.


Схопили вояки його, 

А він боронився, перечив:

«Не знаю злочинця цього, 

Не візьму цей хрест я на плечі!».


Нерідко на плечі свої

Противимось й ми чийсь хрест брати...

Та нести чужі тягарі -

Науку Ісуса сповняти.


Нам кожна людина, як брат, 

Немає чужинців у світі.

Добро повернеться стократ –

Так сказано в Божім завіті.


Молімо ми Бога у тім, 

Щоб ближніх навчив нас любити, 

Покірності, сили просім, 

З Ісусом хреста щоб носити.



VІ 

СТАЦІЯ

Зустріч з Веронікою

(Вероніка обтирає лице Ісуса Хреста)


«Не було в Ньому ні виду, ні краси, 

ні вигляду принадного не було в Ньому»

(Ісая – 53, 2).

 

«Ісусе! О, Боже, спаси!» -

Заплакала аж Вероніка:

Не мав Він вже тої краси, 

Що була на Ньому одвіку.


Гріхи споганили Христа:

Запльований, в ранах весь, в крові.

Дорога Його непроста

Взірцем є людської любові.


За наші гріхи потерпав, 

За нашу зневагу і злобу...

Та людям усе Він прощав, 

Для них і пішов Він до гробу.


…Втирала Ісусу лице, 

Відбився аж лик на хустині –

Христове обличчя святе, 

Що нас очища аж до нині.


Обов`язок маєм святий:

У сповіді бруд свій змивати, 

Щоб саме у спосіб такий

Всю Божу красу осягати.


VII

СТАЦІЯ

Падіння друге

(Ісус Христос другий раз падає під хрестом)


«Він же був поранений за гіхи наші, 

роздавлений за беззаконня наші.

Кара, що нас спасає, була на Ньому, 

і Його ранами ми вилікувані»

(Ісая – 53, 5).



Сила Христа опускає, 

Вже вдруге на землю Він впав, 

Наші гріхи очищає, 

Хоч здавлений, зразу ж устав.


Христова наука проста:

Згрішив, то покайся, небоже, 

Устань, візьми свого хреста, 

Іди, хоч іти вже не можеш.


Христос рази три під хрестом, 

Клякаючи, падав в знемозі...

Та падаєм ми під гріхом

Частіше на Хресній Дорозі.


Учімось скоріш піднятись, 

Признати свої всі провини, 

Душею до Неба знестись

І славити Божого Сина...


Бо жертва Христова така, 

Що всі нам провини прощає.

Той чистим стає від гріха, 

Хто з злої дороги звертає.


VIII

СТАЦІЯ

Плач жінок

(жінки плачуть над терплячим Христом)


Хресний похід перепиняють

«жінки, що плакали за Ісусом та голосили.

Ісус же обернувся до них і сказав:

«Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, 

а плачте над собою, і над вашими дітьми»

(Лк. – 23, 27-28).


Жінки співчувають Христу, 

Терпіння Його розділяють, 

Голосять на муку оту, 

Що мужі-кати спричиняють.


Приймає Ісус співчуття

Та каже: «Не плачте над мною, 

Виховуйте в Бозі дитя

І плачте, жінки, над собою!


Бо виросте ваше дитя

І буде Христа зневажати, 

Невірне вестиме життя

І Бога захоче розп`яти».


Як часто мужчини в грісі, 

У п`янстві, ненависті, злості

Б`ють цвяхи у руки святі, 

Ламають Ісусові кості.


Як часто жорстоко жінки

Вбивають дитя ще в утробі...

Молімося довгі роки, 

І плачмо на Божому Гробі.


IX

СТАЦ1Я

Падіння третє

(Ісус падає третій раз під тягарем хреста)


«Зневажений, останній між людьми, 

чоловік болів…

Він був поранений за гріхи наші, 

роздавлений за беззаконня наші

(Ісая – 53, 3-5).


На себе гріхи наші взяв, 

Ослаблений був аж до краю, 

Утретє на землю Він впав, 

Його ж не жаліють, штовхають.


Та змушують скоро щоб встав, 

Ішов на Голготу Він, вгору...

Піднявся, хитнувся й ступав, 

Пригнічений, здавлений, в горі.


Цей третій упадок Христа

Учить нас, щоб ми співчували, 

Як доля в братів непроста, 

Щоб помочі руку подали.


Ніколи ми тих не судім, 

Що в тяˊжкі гріхи упадають.

Піднятися їм поможім, 

Хай Господа Бога пізнають.


Ніколи не тішмось з біди, 

А немочі власні признаймо...

Щоб сили в собі віднайти, -

В молитві відраду шукаймо.


Х

СТАЦ1Я

Божа одіж

(кати здіймають одіж з Ісуса Христа)


«Тоді вояки взяли Його одіж та зробили чотири частини, 

по одній кожному воякові, і хітон.

Та був хітон не пошитий, лиш увесь від верху тканий.

Тому домовились між собою:

«Не дерімо його, а киньмо на нього жереб, на кого впаде»

(Йоан – 19, 23-24).


Вийшов Ісус на Голготу.

Ось одяг із нього знімають.

Мають вояки турботу:

Жереб на хітон кидають.


Ісус не потрібний для них.

Ось одіж - ціну свою має...

Син Божий нагий та притих, 

Покірно розп‘яття чекає.


З одежі звільнивши Його, -

Самі ж відреклися від Бога

Заради блаженства свого, 

На користь багатства земного.


Як часто і ми такі є:

Міняємо вічне і боже

На тлінне й минуче своє

Дочасне життя перехоже.


Молімось, щоб більше могли

До Божої ласки торкатись, 

Його благодать досягти, 

Душею в Христа зодягатись.


XI

СТАЦІЯ

Розп‘яття

(Ісуса прибивають до хреста)


«Як прийшли на місце, що зветься Череп, 

там Його розп‘яли» (Лк – 23, 33).

«А з Ним двох інших:

по одному з кожного боку, 

Ісуса ж – посередині» (Йоан – 19, 18).

Настала година вже та, 

Як воля здійснялася Бога:

Поклали Христа на хреста, Б‘ють цвяхи у руки і ноги.


Покірно Ісус, як ягня, 

Лягає на хрест за спасіння.

Кров свіжа уже окропля

Голготи сухеє каміння.


Як часто із нами бува:

Проколюють цвяхи нам душу –

Принижує хтось, обража, 

Ми ж кажем: «Помститися мушу!».


Терпінням Ісус нас навча

Спокійно ці цвяхи сприймати, -

На все ж бо є воля Отця, 

І маєм її ми сповняти.


Покірно цю чашу приймім, 

Лягаймо на хрест без докору, 

І Господа Бога просім

Про зустріч блаженную скору.


XII

СТАЦ1Я

Смерть

(Ісус умирає на хресті)


«При хресті Ісусовім стояли Його Мати, 

сестра Його Матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина

(Йоан – 19, 25).


Син Божий висить на хресті, 

Між небом висить і землею, 

І мовить слова ці прості, 

У Господа просить Душею:


«О, Отче, ти їм відпусти, 

Не знають вони ж бо що чинять, 

Забудь їх гріхи і прости, 

Хай двері до Тебе відчинять.


Розбійнику також прости, -

Покаявся він перед мною.

Дозволь йому нині прийти

На зустріч у раю з Тобою».


«Прости мені, Ненько моя, 

Сьогодні тебе я лишаю.

Ось син Твій...». «Ось Мати твоя» -

До учня свогоˊ промовляє.


«О, Отче, йду в руки Твої...»-

І тіло Христа затремтіло...

Спаситель помер на Хресті, 

Щоб діло життя Його жило.


XIII

СТАЦІЯ

Тайна

(Ісуса здіймають з хреста)


«Коли настав вечір, 

Йосиф Ариматейський прибув

і, сміливо ввійшовши до Пилата, 

попросив тіло Ісуса.

Пилат видав Йосифові тіло»

(Мр. – 15, 42-45).


Йосиф просив у Пилата, 

Щоб тіло Христа віддалиˊ...

Вечір настав, Його зняти

На Голготу найближчі прийшли.


Любимого Сина свогоˊ

Марія слізьми омиває...

Ось зранене тіло Його

Уже в полотно одягають.


Він всіх вздоровляв, потішав, 

А сам не жадав допомоги...

Життя до останку віддав, 

Вказавши дорогу до Бога.


Тепер Він себе віддає

У тайні святого Причастя.

Він хлібом живим для нас є, 

Що кров‘ю окроплений в страстях.


Приймаймо щоденно Христа

У Вірі, великій Любові, -

Відкриється нам Висота, 

Спаситель яку приготовив.


XIV

СТАЦІЯ

Похорон

(тіло Ісуса вкладають до гробу)


Йосиф з Ариматеї і Нікодим

узяли «тіло Ісуса, обв’язали його запашним полотном

і поклали у новій гробниці, 

прикотивши до входу великий камінь, вийшли»

(Мт. – 27, 57-60; Йоан – 19, 39-41).

«Марія ж Магдалина й Марія, Мати Йосифа, 

дивились, де Його покладено»

(Мр. – 15, 47).


Тіло Христа в плащаниці...

Мати Божа за Сином іде.

Несуть Його до гробниці…

Йосиф камінь до входу кладе.


Здавалось: все завершилось, 

Що нема вже Ісуса Христа...

Боже веління вершилось

У ім‘яˊ Воскресіння й Життя!


«Хто вірує в мене - живе

І житиме навіть по смерті.

Хто тіло приймає моє, 

Не може Душа того вмерти!».


Ми вірим в слова ці Христа, 

Ми вірим в Його Перемогу, 

Бо смертію смерть подола, 

Він нам наготовив Дорогу.


В Причасті ми душі свої

Терпляче з гріхів очищаймо.

Щомиті в земному житті

Ісуса науку сповняймо!


Кінцева Молитва


О, Боже, Спасителю наш, 

Спасибі Тобі за терпіння...

До Тебе ідем повсякчас

В жертовних і щирих моліннях.


Нам, Отче Небесний, прости

Страждання єдиного Сина…

Нас кров‘ю Його очисти

І тим відпусти всі провини.


Спасибі, Владителю наш, 

Що нам показав Ти ДОРОГУ, 

Якою іти повсякчас

Ми будем до ВІЧНОГО БОГА!

Львівська область с. Лосинець Турківського району - м. Львів - с. Гряда Кам‘янка-Бузького район

Велика субота (23 квітня 2011 р.Б.) - Вознесіння Господнє (2 червня 2011 р.Б.)

 



Львівська область с. Лосинець - м. Львів - с. Гряда, 2011 р.Б.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!