19.07.2017 19:04
для всіх
224
    
  6 | 6  
 © Тетяна Чорновіл

На спалаху межі

На спалаху межі

Як сонце постіль золоту

Стелитиме за обрій неба, 

Я тиші сутінню до тебе

В чекання зоряне прийду.


На злеті хмарних веремій

У вечоровім оксамиті

Ти незбагненне диво миті

Вгадати з тисячі зумій.


Від жару потиску руки

На схилі небо зайнялося.

Стікає вітряне волосся

У рим розбурхані струмки…


Аж ген, на спалаху межі

Де гуща сну ятрить, мов кава, 

Зізнання схлипне ніч ласкава

У світанковому вірші…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 20.07.2017 22:22  Андрій Гагін => © 

Чудова ранково-чуттєва поезія) Дуже гарно!)

 20.07.2017 15:06  Люлька Ніна => © 

Пречудово!!! Висока поетична майстерність зачаровує своєю красою. Ціную і люблю Вашу творчість.

 20.07.2017 11:17  Олена Вишневська => © 

ніжно і лагідно так!!! ...смакую віршовану насолоду!

 20.07.2017 05:10  Серго Сокольник => © 

То вип"єм кави на межі і ніч ввіллється у вірші)

 20.07.2017 00:02  Олена Коленченко => © 

Дуже ніжно, закохано! Залюблена у Вашу поезію!)

 19.07.2017 23:55  Борис Костинський => © 

Надзвичайно красива поетична мова! Аплодую!

 19.07.2017 20:11  Георгій Грищенко => © 

Чудово. Захоплююче.