Від сонця...

з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Високі широти»

Переклад вірша Варлама Шаламова
«От солнца рукою глаза затеня…»,
«Высокие широты»

Від сонця прикривши проміння ясне,

Вже сиві поети читають мене.

Ну що ж – то мені відступати не можна.

Мов струни, рядки налаштую тривожно.

І тонуть в ліричній розбурханій зливі,

І тягнуть на дно ті рядки бунтівливі…

І вгадую обриси в полум’ї слів

Згорілих моїх кораблів…

От солнца рукою глаза затеня,

Седые поэты читают меня.

Ну что же – теперь отступать невозможно.

Я строки, как струны, настроил тревожно.

И тонут в лирическом грозном потоке,

И тянут на дно эти темные строки...

И, кажется, не было сердцу милей

Сожженных моих кораблей...