27.07.2017 14:13
for all
140 views
    
rating - | no usr.
 © Кицька Ірина

Безіменний

Мільйони слів і надлишок емоцій, 

Горнятко кави та фрагменти в голові.

Чому і досі снишся ти щоночі?

Приходиш з заходом у хмари бузкоВІ…


Ввижаються фантомом твої очі, 

Сам собі небо, світло й тінь.

Облишив вибору мене, майбутнє напророчив, 

Та не мені, собі. Не чуєш шепотінь.


Липневий ранок будить світлооке сонце, 

У світлі мерехтінь, блищить роса-кришталь, 

Та моє сонце, гріє серце незнайомці, 

Промінням плавлячим малює вертикаль, 

МІЖ НАМИ.



Дубно, 26.07.2017

Публікації: Кицька Ірина

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись