Безіменний
Мільйони слів і надлишок емоцій,
Горнятко кави та фрагменти в голові.
Чому і досі снишся ти щоночі?
Приходиш з заходом у хмари бузкоВІ…
Ввижаються фантомом твої очі,
Сам собі небо, світло й тінь.
Облишив вибору мене, майбутнє напророчив,
Та не мені, собі. Не чуєш шепотінь.
Липневий ранок будить світлооке сонце,
У світлі мерехтінь, блищить роса-кришталь,
Та моє сонце, гріє серце незнайомці,
Промінням плавлячим малює вертикаль,
МІЖ НАМИ.
Дубно, 26.07.2017