28.07.2017 11:12
для всіх
272
    
  3 | 3  
 © Андрій Гагін

Двовірші

з рубрики / циклу «Пробудження»

***

Хоч як не казала людина, що вільна -

Відносно природи, вона божевільна.


***

Вітер, лиш повітря - має ж власну ціль;

В зимній тиші міста, робить заметіль.


***

Усе набридло, як труба, що тягнеться нівроку -

Шукай початок, не сумуй і глянь на неї збоку.


***

Природи світ - краса та утопічність -

Де поєдналося життя і смерть навічно.


***

Мріє кожне дерево торкнутися до неба -

І певно задля цього увись рости їм треба.



2012-2015

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.07.2017 13:29  Панін Олександр Мико... => © 

Гарно. Кожний двовірш має певний сенс.

 28.07.2017 11:41  Каллистрат => © 

Спасибо!
Понравилась форма выражения мысли.
А труба сбоку, так это, по-моему уже целый пласт философии))) Вроде того, как яйца в профиль)))

 28.07.2017 11:21  Каранда Галина => © 

люблю короткі вірші)))
про трубу: глянути на неї збоку можна, тільки якщо ти не всередині неї...