Прошу тиші...
з рубрики / циклу «ми»
Я прошу тебе, просто мовчи!
Зайвих слів говорити не треба.
Хоча хочеш душею кричи,
Так що б падали зорі із неба.
Але в голос ні звука, прошу!
Я дивитимусь в очі у тиші.
Біля тебе я звуком дощу
Сонмом крапель, рядочком у вірші.
Я прошу тебе, просто мовчи!
Не потрібно нічого казати.
Та як хочеш, то подумки мчи,
Що міцніше мене обійняти.
Але тиші благаю, не руш!
Не руйнуй цей палац невагомий.
Лиш дозволь цю розмову двох душ,
Закінчити в тиші підсвідомо.
Я прошу тебе, просто мовчи...
Не пускай на свободу ні звуку!
Просто стій і хвилини лічи,
Поки я цілуватиму руки...
